Окнянський ВІСНИК | Офіційний сайт

Районна газета для всіх

Поезія Окнянщини

Ангел

Може наяву це було, може уві сні,

Але з Ангелом зустрітись випало мені.

Що, злякався? – мовив Ангел, не зважай на страх,

Зараз я тобі покажу твій життєвий шлях.

 

Він узяв мене за руку, й ми злетіли ввись.

Зосередься, – мовив Ангел і униз дивись.

Я побачив берег моря і, уздовж води,

По піску у даль тягнулись босих ніг сліди.

 

А чому слідів дві пари? – Ангела спитав,

Це тому, що я з тобою поруч крокував.

Щоб тобі, життєвим шляхом, було легше йти,

Я ступав з тобою поряд, щоб допомогти.

 

Я дивився і, насправді, було відчуття,

Що, згори, я споглядаю на своє життя.

У свого дитинства пору, я не йшов, а біг

І лишав сліди маленькі від дитячих ніг.

 

Ось сліди, коли був юним, потім – молодим,

Кожен крок мій був надійним, вірним і твердим.

А траплялось скуштувати горя і біди,

То невпевненими були і мої сліди.

 

День за днем і рік за роком йшов я до мети,

Падав й знову підіймався, аби далі йти.

Йшли роки, я перепони на шляху долав,

Але те, що поряд Ангел, я не помічав.

 

Та з’явились негаразди з безліччю проблем,

І іти ставало важче й важче, з кожним днем.

А ось тут, – промовив Ангел, чорний день настав,

В тебе сили закінчились, ти спіткнувся й впав.

 

Так, – сказав я, пам’ятаю, як у дні тривог,

Я злякався, що від мене відвернувся Бог.

То це Ти мене покинув, посеред біди,

Бачиш, – на піску лишились лиш одні сліди.

 

І промовив Ангел тихо, – ти не зрозумів,

То мої сліди, й немає там твоїх слідів.

Бо коли ти впав безсилий, не здолавши шлях,

Я підняв тебе й ніс далі на своїх руках.

 

Від тих слів, я думав, серце вирветься з грудей,

І, в ту ж мить, у мене сльози бризнули з очей.

Друже, вір у власні сили й досягнеш мети,

Знай, що поруч йде твій Ангел, щоб допомогти.

 

Богдан Саламаха

25 – 26. 09. 2015

LEAVE A RESPONSE