– На 4 сотках бізнес імперію не збудуєш…

Сьогодні практично всі овочі та фрукти, які ми купуємо, вирощені з додаванням пестицидів і їм подібних хімікатів. Пестициди стали для великих сільськогосподарських підприємств незамінними в боротьбі проти шкідників: комах (інсектициди), грибків (фунгіциди) і бур`янів (гербіциди). Фруктам і овочам ці хімікати допомагають рости недоторканими, зберегти красу і дозріти в строк. Але як уникнути їх впливу на наш організм?
Ще в середині 1980-х років вчені заговорили про шкоду, яку  пестициди, що використовуються в сільському господарстві наносять серцево-судинній системі. Сьогодні багато досліджень довели залежність між використанням пестицидів і алергією, дисбактеріозом, появою но­воутворень, хворобами крові та ендокринної системи.
Найбільшу небезпеку ці хімікати представляють для дітей – у середньому вони їдять більше овочів і фруктів, ніж дорослі, а їх печінка ще недостатньо ефективно вміє справлятися з шкідливими речовинами. Як же себе від них убезпечитися?
Відповідь проста: вибирати біологічно чисті продукти. Логічне, хоча і не найпростіше рішення – вирощувати врожай самому або ж знайти виробників, в екологічності методів яких сумнівів не буде. Пестициди мають властивість накопичуватися в тканинах нашого організму, проте дослідження показують, що перехід на біологічно чисті продукти знач­но скорочує залишкові сліди цих хімікатів у нашому організмі вже протягом місяця.
В бутність своєї підприємницької діяльності Микола Миколайович Когут, що з Красних Окон, часто мав справу з агрохімікатами, зокрема селітрою. При частому контакті з цією речовиною у його організмі одразу виникають алергічні реакції, загострюються проблеми з шлунком.
Одного разу, з’ївши свіжі овочі з ринку, Микола отримав гостре отруєння травної системи. Це змусило його назавжди відмовитись від свіжих овочів і фруктів, куплених на ринку чи супермаркеті. Проте у нього підростає найменший син, молодий організм якого вкрай потребує вітамінів, які так чи інакше знаходяться в овочах і фруктах. Микола це прекрасно розумів і почав шукати вихід із ситуації, де для нього гостро стояло питання мінімізувати вживання куплених овочів.
– Я зайшов в Інтернет і почав читати всю інформацію, пов’язану з вирощуванням овочів на власній присадибній ділянці, – розповідає Когут Микола. – Вирішив збудувати літню теплицю. Аби збудувати якісну теплицю, потрібні якісні матеріали, відповідно чималі матеріальні затрати. На той час, а було це чотири роки назад, вільних коштів у мене практично не було, тому я вирішив використовувати різні підручні матеріали. Проте навіть такий простий спосіб обійшовся в кругленьку суму – теплиця на площі в 100 квадратних метрів коштувала мені близько 1000 доларів.
Це була весна і Микола одразу засіяв всю площу теплиці огірками. Велика зацікавленість, самовіддача і правильний підхід дозволили господарю того літа зібрати близько 800 кг врожаю. Звичайно, на такий результат новий овочівник не розраховував, тому довелось оперативно реалізовувати зібраний врожай – благо вистачило знайомих і друзів, які швиденько розкупили якісний і екологічно чистий продукт, тим більше, що Микола запросив ціну на порядок нижчу за ринкову.
Отримавши непоганий результат, Микола вирішив не зупинятись на досягнутому і восени почав будувати зимову теплу теплицю для урізноманітнення продукції на наступний рік.
Як зазначив господар, теплицю з опаленням не обов’язково робити великих розмірів, в ній повинні бути низькі потолки для дотримання температурного режиму.
– Мати теплицю з опаленням означає не мати часу на сон, – ділиться Микола Когут. – В зимовий період в ній доводиться практично жити, оскільки потрібно регулярно підкладати дрова у пічку. Проте в цьому є своя романтика, адже ти спостерігаєш як рослини ростуть практично “на очах”. В зимовий період я вирощую в основному зелену цибулю і полуницю, яка, до речі, дає врожай круглий рік. В лютому роботи стає більше. В цьому місяці я засіваю близько 30 сортів помідор, солодкий перець, капусту, петрушку, кріп, а ще висаджую черенки винограду. До речі, багато моїх знайомих не вірили, що посаджений в лютому виноград, через рік влітку дасть перший врожай. Потім приходили дивились і не вірили своїм очам.
Маючи вже опалювальну теплицю, Микола чітко розумів, що однієї літньої теплиці йому буде замало. Тому збудував ще одну, приблизно на 200 квадратних метрів. Звичайно, це збільшило затрати на матеріали, але іншого виходу не було, адже ту велику кількість розсади, яку він встиг розмножити взимку, потрібно було кудись висаджувати.
Таким чином, через рік після експерименту з побудови теплиці на власній присадибній ділянці, Микола мав їх вже аж три. В найбільшій він висадив різні сорти помідор, в меншій – огірки, а в зимовій в теплу пору року продовжували буяти інші, згадані вище, рослини. Того літа господар зібрав близько 3000 кг помідор і 800 кг огірків. Звичайно, виростити таку кількість високоякісних овочів в домашніх умовах є вражаючим результатом і заслуговує похвали, враховуючи, що Микола взагалі не використовував хімічної обробки і добрив.
Прикинувши ціни на овочі, які були на ринку в тому році в противагу матеріальним затратам помноженим на витрачені людські сили і недоспані ночі, у мене оптимізм з цього приводу трішки згас. Тому я не міг не поцікавитись у  Миколи його думки з приводу можливості переведення його справи в бізнес, скориставшись, наприклад, фінансовою підтримкою в рамкам районної програми.
– На 4 сотках бізнес імперію не збудуєш, – ділиться набутим досвідом Микола. – Хтось вдома на городі вирощує кукурудзу і картоплю, я віддав перевагу овочам. Єдина різниця між цим – у мене взагалі немає часу на іншу роботу. Даний вид діяльності потребує щодобового догляду. Маючи деякий досвід в даній справі, заручившись підтримкою, наприклад, в 50 або 100 тисяч гривень, я б не ризикнув розпочати справу з самого початку. Скажу тобі більше, я б не взяв ці кошти навіть сьогодні, коли вже маю деякий пройдений шлях, оскільки не впевнений, що за певний період часу зможу повернути дані кошти, та чи зможу взагалі. Посуди сам, побудувати теплиці не означає, що це разові затрати, їх постійно потрібно лагодити. Минула зима була більш сніжною і холодною, цього вистачило, аби одна з теплиць, яка була вкрита плівкою українського виробництва, була знищена майже вщент. Довелось відновлювати, купивши вже польську плівку, яка теж не дуже високої якості, але хоч не сипиться від морозу, відповідно вона і дорожча. Така сама ситуація і з насінням. На жаль, в нашій країні сьогодні не вміють працювати чесно і якісно, дуже багато браку і підробки. Буває посієш, а воно не сходить, або зійшло, проте зовсім інше, ніж було зазначене на упаковці. Ось і доводиться замовляти через Інтернет насіння іноземного виробництва, яке в декілька разів дорожче. Далі. Чого тільки вартує оформитись як юридична особа – половина згаданої суми точно піде сюди. Але найголовніше – це ринок збуту. Мені ж ніхто не гарантує, що вирощений високоякісний врожай я зможу реалізувати по вигідній ціні в той час, коли подібної продукції, ще й вирощеної при допомозі хімікатів, на ринку маса. Мені доведеться реалізовувати товар по ціні неякісного продукту, адже на вигляд він нічим не відрізняється. Тому мій пріоритет – якість заради здоров’я. Бізнес – справа другорядна. Я не кажу, що в цій області неможливо побудувати бізнес, просто для цього потрібні набагато більші масштаби, відповідно більші матеріальні і людські ресурси.
Додати щось до слів Миколи Когута досить важко. Аналізуючи настрої серед підприємців і пересічних покупців легко зробити висновок, що сьогодні досить важко започаткувати власну справу в будь-якій області. Причина банальна – немає покупця. Спираючись на мізерні заробітні плати, переважна більшість людей і рада б щось купити, та нема за що.

В.Воробєй.

Залишити відповідь