Окнянський ВІСНИК | Офіційний сайт

Районна газета для всіх

Герої нашого часу

Військова історія синів і батька

Епіграф

В усі часи на території сучасної України відбувались ті чи інші воєнно-політичні події, які призводили до чисельних людських жертв. Дуже часто цими жертвами ставали молоді хлопці, діти України, які ще не встигли спробувати життя на смак, а вже позбавлялися його заради кращого майбутнього своєї Батьківщини.

Наша історія торкається часів Великої Вітчизняної війни, приурочена Дню Перемоги, де ми згадуємо чергових героїв Красноокнянщини, про яких раніше знали лише їх рідні і близькі. Героїв, які захищали сьогодення від німецько-фашистських загарбників.

————————–

На початку ХХ століття населення сучасної Молдови і Одеської області стрімко росло. Маленькі села перетворювалися в селища, на околицях яких катастрофічно не вистачало землі для потреб місцевого населення. Люди масово залишали свої домівки і освоювали нові землі, де утворювали нові поселення.

В селі Койково, що в сучасному Придністровї, зародилася молода сім’я, яка швидко обросла чотирма гарненькими діточками. В 1923 році народився син Петро, в 1925 – Василь і в 1927 – Іван. А незабаром ще й красуня донечка. Але сталася біда і молода мама дуже рано померла, залишивши молодого чоловіка з маленькими діточками. Звали його Кравченко Федот Микитович.

Через деякий час Федот одружується вдруге і в 1937 році разом з великою групою односельців переселяється на Красноокнянщину, де фактично засновують село Улянівка, адже на той час там ще не було жодного будинка, лише землянки.

Рік за роком сім’я облаштовувалась на новій землі, підростали діти. Але часи були важкі, та ще війна прийшла на терени Красноокнянщини. З 1941 по 1944 роки сім’я живе ніби на своїй, але окупованій чужоземцями землі. Всі ці роки селом керують румуни-окупанти. Єдина донечка, важко захворівши, помирає.

В 1944 році Улянівку визволяє Радянська армія і батько Федот з двома старшими синами Петром і Василем відправляються на фронт, на передову. Тут їхні шляхи розходяться.

З тих часів від Василя прийшла лише одна звістка: був снайпером, загинув на території Німеччини в 1945-у.

img365аПетро (на фото праворуч) ж пройшов шлях від Дунаю до тодішньої Чехословаччини, про що свідчать документи, які чудом збереглися у рідних. Судячи з довідок, які зберігаються у родині Кравченко, Петро Феодотович брав участь у визволенні таких міст як Бухарест (Румунія), Клуж і Сегед (Румунія), Егер і Сиксо (Угорщина), а також у форсуванні Дунаю.Кравченко06 Кравченко05 Кравченко04 Кравченко03

На деякий час доля змилувалась над Петром і в 1945 році у Чехословаччині він зустрів свого батька Федота. Протягом короткого проміжку часу рідні воювали пліч-о-пліч в одному полку. Після чергового важкого бою Петра було важко поранено і доставлено в госпіталь, де батько його вже не застав. Федоту було сповіщено що син загинув і похований у братській могилі. Батько у розпачі не міг повірити у почуте і умовив розкопати захоронення… Яка печаль і біль були на серці у батька, коли він побачив сина мертвим – відомо лише йому.

Федот з товаришами перепоховали сина з усіма почестями та традиціями і продовжили військовий шлях у напрямку Берліна. А потім ще була Японія і шлях додому. По дорозі додому батько не міг не відвідати могилу сина, але знайти її не вдалося. Він зупинився на тому місці де ховав сина, присів і тихо заплакав. Поряд проходили місцеві жителі і запитали: «Чому ви плачете?». – «Десь тут похований мій син»відповів Федот і пішов у напрямку рідної Улянівки.

Помер Кравченко Феодот Микитович в 1972 році в селі Улянівка.

Епілог

Цю історію нам розповіла жителька Красних Окон Кравченко (Трепета) Марія Наумівна, яка в ті часи була юною дівчинкою, теж переселенкою з Койково в Улянівку. Її старший брат Трепета Євсевій Наумович теж пройшов всю війну, але, отримавши колосальну кількість поранень, помер дома, одразу після її закінчення. Марія після війни вийшла заміж за найменшого з братів Кравченків – Івана, з яким все життя прожила в Красних Окнах.

В.Воробєй.

LEAVE A RESPONSE