ПОШИРИТИ

 

– Я переконаний, що людям треба вчитися у бджіл самоорганізації. Там ніхто не керує. Вони все самі знають. Це зразок зрілого громадянського суспільства… – Володимир Седлачек

Після того, як я відвідав це місце, мені досить довго не вдавалось про нього написати. Раз по раз, коли я намагався змусити себе це зробити, у моїх думках відбувався програмний збій, слова і фрази переплутувалися з емоціями, утворюючи смисловий сумбур, від якого не можливо було позбутись.

Я не розумів, що зі мною відбувається. У моїй голові рясним конвеєром народжувались численні запитання, на які я не міг знайти відповідей.

Чомусь ми звикли жити у постійних очікуваннях. З року в рік, десятиліттями ми щось чекаємо. Ми навіть твердо і не знаємо чого ми чекаємо, оскільки ще цілком не розуміємо чого ми хочемо. Проте, терпеливо надіємось, що скоро хтось прийде і зробить в наших селах ідеальні умови, а ми потім будемо прогулюватись гладенькими, як скло, дорогами і милуватись європейським рівнем життя. Інколи такі люди знаходяться і починають втілювати в життя нові ідеї. Ці ідеї з якихось причин починають нам не подобатись, на що ми реагуємо протестами, конфліктами і тому подібним. І знову настає довгий час очікування. А тим часом десь бурлить цікаве, різнобарвне, наповнене змістом повноцінне життя людської цивілізації.


 

Не знаю звідки у моїй голові з’явились ці нікому не зрозумілі джерела словотратності, адже я всього на всього побував на пасіці.

Проте, ця пасіка не така як всі.

З настанням жарких днів приходить пора відпусток. В цей період фінансово сильніша частина наших громадян складає плани про те, куди б це поїхати відпочити, глянути на щось нове, побалувати себе дорогими покупками. Їдуть… Відпочивають… Витрачають чималі кошти. А чи задумувався хтось про те, чи є де відпочити в Красноокнянському районі? Гарні місця відпочинку знаходяться на територіях міст і районів схожих на наш. Музеї, театри, оздоровчі бази відпочинку, курорти з активних видів спорту, туристичні маршрути і так далі – все це збудоване людьми. Що гостям може запропонувати Красноокнянщина? Якщо ми глянемо навкруги, то побачимо тисячі гектарів оброблених полів, на яких фермери заробляють кошти. Магазини і їм подібні бізнесові осередки, біля яких стоять дорогі іномарки господарів, наочно демонструють людям, що там теж є фінансові прибутки. І все це на фоні слабкої інфраструктури сільської місцевості, розбитих доріг і розподілу людей на бідних і багатих. Що це? Природній відбір? Невміння громади самоорганізуватись? Чи щось інше?

Та, все ж таки, іскорка надії у темно-сірій буденності життя нашого району поблискує ледь помітним промінцем.

Нещодавно читачі нашої газети звернули нашу увагу в бік села Волярка. Чесно кажучи, коли я запитав декількох знайомих людей молодшого покоління чи знають вони про таке село і де воно знаходиться, у відповідь отримав широко відкриті очі і зтиснуті плечі…

Так от, наша розповідь піде про осередок відпочинку і здорового способу життя, який розміщений у Волярці, але господарює там красноокнянець Седлачек Володимир В’ячеславович. Маючи велике бажання і талановиті руки, створив він у селі Волярка унікальну для нашого району пасіку. Коли я з ним познайомився, чоловік з іронією, але по доброму сказав: “Невже і наша місцева преса наважилася про мене написати?!”. Ось так і розпочалась наша з ним розмова. Володимир В’ячеславович відноситься до когорти людей, які не люблять афішувати свої дії, проте завжди досить активно долучається до справ Красноокнянської громади, згадати хоча б його нещодавну ініціативу – засадити центральний парк саджанцями і залучити громадськість до прибирання сміття в селищі.

Все своє дитинство Володимир В’ячеславович провів в Красних Окнах, розвиваючи отриманий від свого батька талант столяра. Ставши дорослим, отримав освіту спеціаліста у сфері телефонного зв’язку, але так і не почав працювати за спеціальністю. Неабияка любов до різьби по дереву не дозволяла Володимиру займатись чимось іншим.

Згодом він наважується поїхати до далекої Якутії, з метою стати, модним на той час, золотошукачем. Проживши там сім років, він повернувся до рідних Красних Окон, і привіз з собою найцінніший, знайдений в далеких краях скарб – двоє своїх діточок і досвід.

Ремесло столяра не змогло повноцінно заповнити увесь спектр талантів і можливостей активного Володимира і він вирішує втілити в життя свою давню мрію – зайнятись бджільництвом. І ось уже шістнадцять років як Володимир В’ячеславович тримає одну із найбільших пасік не тільки в нашому районі, але і в Україні.

Проте за ці 16 років доля внесла чимало корективів у життя Володимира, аби зробити його пасіку саме такою, якою вона є сьогодні. В житті Володимир В’ячеславович є людиною досить активною і спортивною. Та одного разу випадок, який з ним стався, ледве не прикував чоловіка до ліжка. Якось він відчув неймовірні болі в спині, які стали наслідком зрушення чотирьох хребців. Вісім довгих днів і ночей чоловік не міг заснути через неймовірні болі. Діло дійшло навіть до того, що йому вже кололи морфій. Проте в місці Котовську знайшовся чоловік, який вправив хребці на місце, таким чином поставивши Володимира на ноги. Але отримана травма давала про себе знати, болі в спині постійно заважали чоловіку повноцінно виконувати фізичні навантаження.

Якось, дивлячись телевізор, Володимир В’ячеславович дізнався про бджолотерапію і одразу ж загорівся бажанням спробувати й собі її започаткувати, адже маючи власну пасіку, зробити це було досить легко.

Бджолотерапія або “сон на бджолах” – у чому полягає цілюща сила цього методу?

Сон на бджолах – досить дивне поняття для тих, хто не знає що це таке і для чого потрібно. Як стверджує бджоляр, бджолотерапія унікальна і ефективна. Для лікування за допомогою бджолотерапії необхідно спеціальне пристосування у вигляді спального місця над житлом бджіл. Це ніщо інше, як відпочинок над місцем проживання смугастих трудівниць. Пацієнт лягає або на дах вулика або збоку від нього. Боятися бджіл зовсім нема чого, оскільки вічко знаходиться із зовнішнього боку споруди, тому і загрози з їхнього боку абсолютно немає. Коли людина лягає на ліжак, розташований над вуликом, на неї впливають мікрохвилі і мікровібрації, які виходять від бджолиного рою, завдяки чому у пацієнта стабілізується тиск, а також поліпшується кровообіг головного мозку.

Також пацієнтам радять час від часу піднімати кришку вулика, під якою знаходиться часта сітка, через яку з бджолиного житла надходить чисте, цілюще повітря. Це повітря прекрасно підходить для інгаляції. За 10 хвилин вдихання такого повітря в легенях і бронхах людини гинуть практично всі хвороботворні мікроби. У безпосередній близькості від вулика повітря насичене іонами, завдяки яким повітря при попаданні в людський організм знижує в ньому рівень вільних радикалів, що викликають онкологічні захворювання. Крім усього іншого, від бджолосім’ї виходить сильне біомагнітне поле, що сприяє нормалізації всіх функцій організму і поліпшенню імунітету. Всього за 1-2 години сон на вуликах здатний повністю відновити життєві сили людини, а монотонне дзижчання бджіл дуже добре заспокоює психіку.

Бджолотерапія показана і при проблемах ортопедичного характеру. Під час відпочинку або сну на вуликах тіло людини підігрівається знизу, адже температура всередині бджолиного житла 36 °С. Поєднання тепла, біоенергетики бджіл і жорсткості ліжака усуває запальні процеси в м’язах спини, попереку і шиї.

Основними показаннями до застосування бджолотерапії є такі захворювання і хворобливі стани, як ослаблений імунітет, захворювання нервової та ендокринної систем, порушення кровообігу, знижений або підвищений артеріальний тиск, захворювання опорно-рухового апарату і серцево-судинні захворювання, депресія і стрес.

Першою спорудою, яку змайстрував наш герой для перевірки бджолотерапії на собі, був невеликий ліжак, куди можна було поміститися тільки лежачи. Провівши декілька сеансів в ньому, Володимир дійсно відчув приплив енергії, а болі в спині покинули його назавжди.

Після цього, бджоляр вирішив розширити дану справу, аби допомагати й іншим людям відчути те саме, що відчув сам. Талант і навики столяра стали йому в нагоді, як ніколи. На сьогоднішній день на його пасіці мальовничо стоять двомісні будиночків, де всі бажаючі мають змогу перевірити на собі силу природи, а саме гармонійне поєднання людини з такими прекрасними і, головне, корисними комахами як бджоли.

– Я не лікар і не цілитель, – скромно зазначає Володимир Седлачек, – я лише створюю умови для самолікування.

Вже декілька років до Володимира приїжджають люди з різних куточків України, аби на собі відчути, що таке бджолотерапія. Зараз саме в розпалі сезон, коли всі бажаючі, хто ще не знайомий з цим методом, мають змогу перевірити його ефективність. Володимир В’ячеславович щиро запрошує всіх красноокнянців, і не тільки, погостювати у нього на пасіці. Звичайно, з боку пацієнтів буде потрібна фінансова допомога для пасічника, інакше пасіка просто не зможе розвиватись.

– Влаштувавшись на лежанці, – інструктує господар, – насамперед ви почуєте монотонне гудіння, що виходить з-під ліжака. Буде трохи не по собі від розуміння того, що всього лише тонкий шар дерева відокремлює вас від  жалючих комах. Але вже через п’ять хвилин ви звикните до шуму, і він навіть почне діяти на вас заспокійливо і розслабляючи. Ви навіть не помітите, як заснете. Сон ваш буде глибоким – прокинетесь тільки години через дві. У тілі відчуєте надзвичайну легкість, а від запаморочення та слабкості, викликаних навіть 35-градусною спекою, не залишиться і натяку.

Після цих слів, так і хочеться спробувати самому…

Трохи про Волярку. Для тих хто не знає де це, їдьте в сторону села Флора. Перед самим селом побачите знак “Волярка”, повертайте наліво. Декілька кілометрів по прямій – і ви у Волярці.

Місце дуже тихе і мальовниче. В селі вже майже не залишилось місцевих жителів. До речі, саме Волярка є рідним селом для Івана Григоровича Григурка відомого українського письменника. Пасіка Володимира Седлачека є справжньою прикрасою даного села. Місце наповнене нашим місцевим колоритом. Сюди варто завітати не тільки оздоровитись, а і просто як турист. Подихати чистим повітрям, помилуватися природою, послухати як гудуть бджоли. Особливо цікавим місце може здатись (як туристичний маршрут) школярам, можна розставити палатки, влаштувати пікнік. Така місцина просто зобов’язана стати однією із візитівок нашого району. Тут як ніколи будуть правильними слова “краще один раз побачити, ніж сто раз почути”. Рекомендую всім відвідати пасіку Володимра Седлачека у Волярці.

Тримати таку пасіку – справа не з простих. Постійно доводиться зіштовхуватись з різними труднощами. Минулий рік став одним із найстрашніших в бджолярському житті Володимира. Мабуть, багато хто знає і чув про те, як в минулому році велика кількість пасічників Красноокнянщини втратила левову частку своїх бджолосімей від отруєння хімікатами, якими аграрії обробили свої поля.

– Я тобі не можу передати словами, що я відчував тієї днини, – над силу вимовив Володимир В’ячеславович. – Стоячи посеред своєї пасіки, мені здавалось, що я знаходжусь на кладовищі. 90 із 100 бджолосімей – загинули. В той момент було відчуття, ніби втратив рідну людину. На даний момент в Україні від таких випадків в правовому полі захиститись практично неможливо. Залишається сподіватись, що аграрії засвоять урок і більше такого не повториться, в іншому випадку доведеться діяти радикально.

Дуже складним то був час для пасічника. Проте Володимир вже змирився з втратою, відновив кількість бджолосімей і продовжує свою справу з надією на краще майбутнє.

– Я переконаний, що людям треба вчитися у бджіл самоорганізації, – запевняє Володимир В’ячеславович, – там немає – “не хочу”, “не можу”, “не буду”, від народження закладено, що саме кожен має робити. Найцікавіше, що там ніхто не керує. Вони все самі знають. Це зразок зрілого громадянського суспільства…

Так от звідки у мене ці назойливі думки і запитання, про які я згадував на початку цієї статті! Седлачек Володимир В’ячеславович своїм прикладом має надихнути всіх небайдужих до рідної місцини красноокняців вкладати сили і кошти, а головне душу – в розвиток Красноокнянщини. Будувати, створювати і примножувати – ось, що повинно нами рухати. Так нагули мені бджоли…

В.Воробєй.

ФОТОРЕПОРТАЖ:

Немає коментарів

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР