Окнянський ВІСНИК | Офіційний сайт

Районна газета для всіх

З редакційної пошти

Заслужена відпустка

Заслужена відпустка

Ступив на рідну землю, вдихнув свіжого рідного повітря, глянув на мирні хатинки рідного села, які неначе готуються до зимового сну. Яка незвична тиша і спокій окутали його душу і серце, а ще вчора чув свист куль і жарти побратимів про так зване «перемир’я». З такими відчуттями прибув на рідну Красноокнянщину один із героїв-захисників нашої Батьківщини – Мельник Віталій В’ячеславович, який був мобілізований у травні 2014 року. Народився і виріс у маленькому селі Артирівка, майже всі члени родини – вчителі: мама, дві сестрички, Віталік – вчитель фізичної культури, ось тільки тато – лісник. Закінчив Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини, працював у Маяківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Віталік отримав повістку і, як багато наших громадян, чесно пішов захищати свою державу від ворога. Пройшов відповідну підготовку. Зараз служить у 93-й окремій механізованій бригаді, яка розташована біля м. Мар’їнка. Він водій армійської машини ЗІЛ-131. Це досить важка та відповідальна робота, адже машина повинна виїжджати за будь-яких погодних та військових умов, перевозити особовий склад по всій лінії зіткнення, вивозити поранених з поля бою.

Отож, вся родина, та і всі жителі села Артирівка були щасливі обійняти свого захисника, який прибув у неочікувану відпустку. Чому неочікувану запитаєте ви? Тому, що наш герой заслужив її, прийнявши участь у воєнній операції, в якій разом з побратимами затримали велику партію контрабанди – зброї (шістдесят бойових гранат та вогнепальна зброя), яку намагалися перевез­ти сепаратисти неподалік від їхнього блокпоста. Ось за це і отримав десятидобову відпустку.

Через декілька днів Віталік завітав в гості і до нашої сім’ї. За чашечкою кави він розповідав про свої воєнні будні, про бойових друзів, які вже стали йому, як рідні брати. Місцеві жителі ставляться до них по-різному: більшість підтримують українську армію, але, звичайно, є й ті, що на боці сепаратистів. Але незважаючи на це, бійці допомагають продуктами всім мешканцям, які звертаються за допомогою (буханка хліба там може коштувати п’ятдесят гривень). Волонтери дуже допомагають їх бригаді, як продуктами так і речами першої необхідності.

Моя старенька бабуся, якій 87 років і яка пережила Велику Вітчизняну війну, слухала його розповідь зі сльозами на очах, мабуть, старенька пригадала страшні воєнні роки 1941-45, голод і розруху, все те, що несе із собою ВІЙНА. «Але чому це знову сталось?», – прочитала я в її сумному погляді. Думаю, це питання закарбувалось в душі кожного українця. Цей 28-річний хлопець тримав мого маленького синочка на руках і в його очах я бачила палке бажання теж мати міцну родину, діток, щасливе сімейне життя, все те, за що він, і тисячі таких же героїв, боряться на Сході нашої країни. Я подарувала Віталіку ладанку з образом Божої Матері, щоб оберігала його там на передовій.

Хай Господь і Матінка Божа захищають усіх наших воїнів, адже вони виконують свій священний обов’язок – боронять свою землю.

Т. Лончак.

LEAVE A RESPONSE