ПОШИРИТИ

Крило стає крилом тільки під час лету

Ці слова видатного українського композитора і поета-пісняра Володимира Івасюка, абсолютно характеризують Валентину Семенівну Іванову – директора Антонівського НВК.  Її особистість і професійна майстерність є неординарними. Якось мені поталанило бути на її уроці – заслухаєшся… і розкриттям теми, і широті бачення твору, і стриманою емоційністю, і взаєморозумінню з учнями, і мовою… вона настільки гарна у Валентини Семенівни, що хочеться її просто слухати. Крила вона має і розкриваються вони на повну шир тільки  тоді, коли вона з головою в роботі, постійно намагаючись піднятися вище…

Чим можна виміряти вчительську долю? Роками наполегливої праці? Дружніми вітаннями колег? Тисячами перевірених зошитів? Сотнями безсонних ночей? Стрічками в косах, радісним дитячим сміхом, яскравими осінніми  квітами?  Життєвими успіхами вихованців? Мабуть, усім! Бо доля вчителя не схожа на будь-яку іншу. Бо вчительське покликання – це і є  сама доля.

Мудрі  люди кажуть, що життя схоже на зебру: смужка біла, смужка чорна… Кожному хочеться якомога швидше проскочити смугу невдач, утрат, негараздів, щоб якнайдовше розтягнути смугу радості. Але буває, як правило, не так, як бажається.  Як на мене, життя – це різнокольорова веселка, у якій гармонійно поєднано не лише кольори, а й низку емоцій, вражень, переживань. Без них не буває життя справжнього.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.

 

І хоча ці слова Ліни Костенко може до себе застосувати чимало українців  та Валентини Семенівни вони стосуються майже безпосередньо.

Антонівка – рідне село для Валентини Семенівни. Його колорит, мова, співіснування односельців все це відобразилося на її характері і життєвих цінностях. Загальновідомо – у Антонівці дуже дружні люди. І для них – якщо веселитися – то від душі, якщо сумувати – то без міри, навіть, якщо кулаками помахати доводиться – то теж з усієї сили, а не так, щоб налякати. Тобто, в Антонівці до всього, що трапляється в селі ставляться з вищою мірою емоційного супроводу. img170

Батьки Валентини Семенівни Семен Петрович та Раїса Сергіївна народили і виховали четверо дітей – двох доньок і двох синів і були для своїх дітей дієвим прикладом по відношенню до життя і роботи. Раїса Сергіївна, яка нині проживає біля Валентини і сьогодні для дочки приклад життєвої мудрості і снаги до життя.

Семен Петрович був «уважаемым в селе человеком», довгий час працював лісником, до речі, двоє синів Олександр і Віктор теж пізніше працювали лісниками. У  сім’ї дітей навчали відповідальності і взаєморозумінню.

Валентина підростала ну вже дуже відповідальною. Їй доводилося доглядати молодшого брата Віктора, отож все робила як мама, і майже на собі тягла хлопчика і в садочок, і в школу – в молодші класи.

Закінчивши десятирічку, Валентина відразу в школу і повернулася – ще не маючи освіти навчала дітей (на той час вчителів у селі бракувало). А потім було педучилище, пізніше університет – факультет російської філології. Не секрет, Валентина Семенівна мріяла про історичний факультет та доля розпорядилася інакше – і то була не помилка, а, мабуть, перст Божий.

Чоловік Валентини Семенівни – Олександр Іванов її однокласник, не один рік сиділи за однією партою. І що цікаво, її дівоче прізвище також Іванова, отож, коли вони створили сім’ю паспорт за зміною прізвища не довелося змінювати.

З чоловіком і сином
З чоловіком і сином
Донька
Донька

Деякі люди все життя покладають на досягнення мети, яка має зробити їх щасливими. Валентину Семенівну такою робить улюблена справа – вчителювання.  Саме воно допомагає не втратити здатність радіти будь-чому взагалі на тернистому шляху до успіху. З учнями по-іншому не можна. З ними ніколи сумувати. Разом з ними вона помічає маленькі приємності життя: голубе небо, хмаринки, схожі на улюблену іграшку, тепле сонечко, веселий дощ, барвисті квіти, красиву музику…

Певний час вона працювала вчителем початкових класів, а потім заступником директора з виховної роботи, останні 6 років – директор. Крім щоденної роботи з учнями, зустрічей з батьками, педрад, нарад, контролю за навчальним і виробничим життям у її обов’язках багато інших питань, наприклад, необхідні ремонти приміщень. Таким чином за час її директорства відремонтовано фасад школи, підлогу в коридорах на першому  поверсі вклали плиткою (частково)та застелили лінолеумом, в чотирьох класних кімнатах також застелено лінолеум, закуплено і встановлено все необхідне для шкільної їдальні. Такий факт, на сьогодні в школі за кошти батьків харчуються всі учні, які бажають – 60 учнів, оплата складає 7 грн на день і 22 учня 1-4 класів безкоштовно – із малозабезпечених сімей. В селі заможних людей одиниці, які можуть без проблем дозволити собі виділити кошти на харчування дитини в школі, але Валентина Семенівна змогла переконати батьків віднайти ці кошти, бо сита дитина – здорова дитина. На голодний шлунок дітям не до навчання і розваг.

До речі, в Антонівському НВК працює група продовженого дня, з учнів молодших класів, а також і інших, хто бажає продовжити всій навчальний час.

Під опікою і наглядом Валентини Семенівни постійно знаходиться і дитячий садочок, в якому виховується 25 малят.

А загалом, під керівництвом Валентини Семенівни школа змінилася на краще. Тут склався дуже дружній і працездатний колектив, у якому всі питання важливі і вирішують їх спільно.  Працівники до школи йдуть з гарним настроєм, а значить працюють на гарний результат. А ще радують успіхи учнів. Якість освіти у Антонівському НВК це не просто слова, а серйозна, щоденна робота. Випускники школи стають студентами кращих вузів України.

Діти Валентини Семенівни – Денис і Юля взяли від батьків найкращі риси характеру, головне – відповідально ставитися до будь-якої роботи, за яку доводиться братися. Денис закінчив історичний факультет Одеського університету ім. Мечникова, Юля – студентка Одеського медуніверситету. Для них мама – зразок у всьому.

Крім роботи, домашніх справ Валентина Семенівна весь свій вільний час віддає догляду за квітами. Особлива її любов і увага – трояндам. Якщо доводиться бути на базарі і там продають кущі троянд просто пройти повз вона не може, обов’язково купить.

Доля до Валентини Семенівни виявилася прихильною, бо наділила неспокійною вдачею, талантом розуміти істинну красу, любити дітей, подарувала багато друзів і цікавих зустрічей.

А завершити свою розповідь про Валентину Семенівну Іванову я б хотіла притчею:

“Одного разу цар вирішив піддати випробуванню всіх своїх придворних, щоб дізнатися, хто з них здатний досягати успіху, і кому можна довірити в його царстві важливий державний пост. Безліч владних і мудрих мужів оточувало його.

-О, мудреці, – звернувся до них цар, – у мене є для вас важке завдання, і я хотів би знати, хто зможе вирішити його.

Він підвів присутніх до таких величезних дверей, яких ще ніхто ніколи не бачив. -Це найбільші і найважчі двері, що коли-небудь були в моєму царстві. Хто з вас зможе відкрити їх?, – запитав цар. Одні придворні тільки негативно хитали головами. Інші, які вважалися мудрими, подивилися на двері ближче, але зізналися, що не зможуть їх відкрити. Раз вже мудрі зізналися в цьому, то й інші погодилися, що це завдання є дуже важким.

Лише один візир підійшов до дверей. Він уважно їх розглянув, обмацав, а потім-таки спробував їх зрушити. Зі всієї сили візир різко штовхнув величезні двері.

Тут сталося диво: двері відчинилися! Виявляється, вони були просто прикриті, але не замкнені. Потрібна була лише воля, щоб це перевірити, і відвага, щоб діяти рішуче”.

Отож дія – головний ключ до успіху. І Валентина Семенівна діє, а значить має успіх.

Ну і наостанок. Чому саме зараз ми розповіли вам, шановні наші читачі, про Валентину Семенівну Іванову? А тому, що…

 

11 квітня вона святкує свій ювілей – 50-річчя. І весь її колектив сердечно вітає свого керівника з днем народження.

Шановна Валентино Семенівно, Вас поважають як людину, цінують як професіонала. Ви володієте великою підтримкою, рідкісним даром спілкування з людьми, умінням іти до високих цілей. Нехай оптимізм, віра, надія, допомагають Вам долати усі життєві труднощі, нехай удача стане Вашою супутницею на життєвій дорозі. Дай Вам Боже!

Ваш юбилей так быстро наступил,

А сколько впереди еще свершений –

Любить, творить и чтоб хватило сил

Еще отметить много дней рождений.

Чтоб каждый день нес только позитив,

Курс в жизни был вполне определенным,

И, вам благодаря, наш коллектив,

Чтоб дружным был, единым и сплоченным!

 

В.Бузика.

Немає коментарів

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР