Окнянський ВІСНИК | Офіційний сайт

Районна газета для всіх

З редакційної пошти

Маленькі, але горді своїми успіхами

 

Якось одна маленька, але дуже горда пташка, коли вся зграя полетіла зимувати на південь, сказала:

– Особисто я полечу прямо на Сонце!

І вона стала підніматися все вище і вище, але дуже скоро обпекла собі крила і впала на саме дно найглибшої ущелини!..

Пам’ятаєте, улюблений всіма нами фільм “Кавказька полонянка” і перший тост, який записав головний герой: Якось одна маленька, але дуже горда пташка, коли вся зграя полетіла зимувати на південь, сказала:

– Особисто я полечу прямо на Сонце!

І вона стала підніматися все вище і вище, але дуже скоро обпекла собі крила і впала на саме дно найглибшої ущелини!..

Про цю горду пташку, а вірніше про своєрідних її прототипів думав я повертаючись з дітьми – юними борцями Красноокнянської ДЮСШ, із змагань з сусідньої Фрунзівки, де проводилася відкрита першість з вільної боротьби за участю спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву м.Одеси, школи боротьби та боксу олімпійського резерву м.Тирасполя та В-Михайлівської, Фрунзівської, Котовської, Красноокнянської ДЮСШ.

Ми везли додому 4 із 5 призових місць (ще раз уважно подивіться на учасників, яких названо вище), наші діти: Біленко Євген – виборов перше місце у ваговій категорії 32 кг, Резнічук Юрій (категорія 30 кг.) і Лупша Анатолій (категорія 48 кг) – посіли другі місця кожен у свої ваговій категорії і Цобенко Віктор (категорія 50 кг) – третє місце. Діти були задоволеними і гордими – їх старання були оцінені і відзначені.

Змагання відбувалися в день Святого Миколая і діти самі собі (власними перемогами) зробили подарунки. Мій син, наприклад, вперше за перемогу отримав грошову винагороду – то його перший “заробіток” і береже, і цінить він його з особливою старанністю. Взагалі, змагання були добре організованими, крім нагород і подарунків для дітей було організовано обід.

Все ніби добре, чи не так? Не так! Бо наші діти на змагання приїхали як бідні родичі до панича – скільки влізло до батьківської машини, стільки й поїхали. Більшість юних спортсменів залишилися вдома, бо транспорту на змагання нам не виділили. На бензин батьки склалися. З легковика дітки виходили як з рукавички, бо ще ж і тренер був з ними, до речі, він справжній фахівець, його люблять і поважають діти – Степарюк Олександр Петрович. А поряд стояли зручні і красиві автобуси, інші учасники змагань з комфортом відпочивали.

Сказати, що я думав у ті хвилини, газета не пропустить, бо гарних слів було мало. Чому так? Чому коштів не вистачає саме у нас і саме на дітей? Це що, якісь особливі умови виховання на зразок чим гірші умови, тим кращий результат? Такий підхід до учасників змагань не виняток. Ось нещодавно, були змагання в Одесі. Транспорту немає. А діти готові, хочуть змагатися і отримувати результати, здобувати досвід. Ми, батьки, вирішуємо, що таки мають їхати. Організовуємо підвіз до Чубівки, піднявши дітей о 3-ій годині ранку, і чекаємо назад. Виступили наші борці вдало, але у фіналі участі не взяли не тому, що не вибороли необхідних місць (навпаки їх вибороли), а тому що треба було встигнути на електричку. Отож додому поверталися мало не плачучи.

Дивлячись на сльози дітей, ну ніяких у мене “розумінь” у цьому плані немає. Розумію тільки те, що наші діти – наші турботи. Але свої перемоги юні красноокнянці здобувають не лише для себе, а й для всіх нас, щоб не забули на Одещині, що є на півночі такий район як Красноокнянський.

Ну і наостанок, в той день у Фрунзівці був ще й ярмарок. І розважали гостей, разом з господарями і красноокнянці, які співали їм веселих пісень. До місця призначення вони добиралися так як і ми?

Щоб кожен з нас, як би високо він не підіймався, ніколи не відривався від колективу і пам’ятав, що рано чи пізно доведеться спуститися на землю…

А завершу свою розповідь словами з того ж таки тосту: щоб кожен з нас, як би високо він не підіймався, ніколи не відривався від колективу і пам’ятав, що рано чи пізно доведеться спуститися на землю… А своїми дітьми ми гордимося і завжди допомагатимемо боротися з противником чесно і на рівних умовах, аби вони не обпекли собі крила і не впали до прірви недовіри і подвійних стандартів.

М.Біленко, батько юного спортсмена.

LEAVE A RESPONSE